ПЛЕ́НТАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пле́нтатися. По бульвару плентає, як нічна тінь,.. стара жінка (Вас., II, 1959, 288); Піднявся [Іван] на ноги, — ослаб… Ледве плентав… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 273).

[Ле́две] пле́нтати нога́ми — іти повільно, через силу. Він плентав ногами, згорбився, мов під тягарем (Фр., IV, 1950, 468); Худоба ледве плентала ногами (Ле, Ю. Кудря, 1956, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 575.

Плентати, таю, єш, гл.

1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька. Г. Барв. 165.

2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже. Г. Барв. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 193.