ПЛЕНЕ́Р, у, ч. У живописі — правдиве відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища.

∆ На плене́рі — на повітрі. Він.. писав просто на полотні натуру на пленері (Мист., 1, 1955, 40); Вчився [Ф. Г. Кричевський] у Рєпіна.., Рубо. Особливо тепло він згадував навчання в Рубо, який виховав у юнака смак до роботи на пленері (Вітч., 2, 1961, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 575.