ПЛЕ́КТРОН, а, ч., заст. Плектр. [Неріса:] Серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Л. Укр., III, 1952, 430).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 574.