ПЛЕКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. плека́ти. Не був [Іван] жадний багатства — не на те гуцул жиє на світі — саме плекання маржинки сповняло радістю серце (Коцюб., II, 1955, 332); Велике наше сьогодні вимагає від нас повсякденного плекання та вирощування молоді поетичної (Тич., III, 1957, 44); Терезка змінила пелюшки і взялася годувати дитину. Плекання сина приносило їй особливу радість (Томч., Готель.., 1960, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 574.