ПЛАЇЧО́К, чку́, ч., діал. Зменш.-пестл. до пла́їк. Ось вузенький, не видний в траві плаїчок — ним тягнеться бгзпереривна лента постатей (Хотк., II, 1966, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 558.