ПЛАЩАНИ́ЦЯ, і, ж. Предмет культу в православній церкві у вигляді полотнища з зображенням тіла Христа в труні. За чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Номис, 1864, № 13556).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 573.

Плащаниця, плащени́ця, ці, ж.

1) Плащаница, изображеніе на полотнѣ положенія во гробъ Спасителя. За чужую крівавицю купив у церкву плащеницю. Ном. № 13556.

2) Родъ писанки съ равностороннимъ четырехконечнымъ крестомъ въ орнаментѣ. КС. 1891. VI. 371.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 193.

плащани́ця — християнський предмет культу у вигляді полотни­ща з зображенням тіла Христа піс­ля зняття його з хреста; виносить­ся з вівтаря на середину храму для поклоніння у Страсну п’ятницю. За чужую кривавицю купив у церкві плащаницю (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 458.