ПЛА́ШКА, и, ж.

1. Зменш. до пла́ха 2, 3. Крізь глядне скельце голубіли плавлені плашки металу (Рибак, Час.., 1960, 435); Дубові плашки.

2. Невелика металева пластинка різного призначення. У болтовому затискачі провід укладають у хвилястий жолоб корпусу і кріплять плашками, які накладають зверху на провід і прикріплюють до корпусу затискача болтами (Сіль. лінії електропередачі.., 1956, 25); // Планка, брусок у зубчастій бороні або іншому знарядді. Тройкою в бороні Килина волочить… Дійшла краю до шляху, завернула коней, плашки попідчищала (Головко, І, 1957, 339).

3. Інструмент, яким нарізають або накатують зовнішню різь на стрижнях, болтах і т. ін. Плашка застосовується для нарізання різі як вручну, так і на верстатах (Слюс. справа, 1957, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 572.