ПЛАЦЕ́НТА, и, ж. Орган зв’язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (Фіз. вихов.., 1954, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 571.