ПЛАХІ́ТТЯ, я, с., розм. Те саме, що пла́ття 1, 2. [Другий ткач:] Дивіться, дивіться на жінок. От так наші! Чи бач, як підіймають плахіття! (Л. Укр., IV, 1954, 258); Дівчина.. стала, оправляючи зіжмакане плахіття (Ле, Право.., 1957, 134); Взявши своє убоге плахіття, покинула [Оксана] дядькову оселю (Л. Янов., І, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 571.