ПЛА́ХТА, и, ж.

1. Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини. Продай, милий, дві телички, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (Чуб., V, 1874, 1074); Жінка забажа льону, щоб сорочки прясти.. та дочкам плахіт або свит (Кв.-Осн., II, 1956, 9); За два роки Марина надбала повну скриню всякого добра: і платків, і рушників, і юпок, і плахот, ще й кожушанку добру (Мирний, III, 1954, 68); Вдарив у гарячі ніздрі прілий запах.. кашемірових хусток і гарусових червоних плахт (Цюпа, Три явори, 1958, 46).

2. Картата декоративна тканина. Сьогодні в торговельну сітку відправлено чергову партію продукції — 7 тисяч метрів плахти (Веч. Київ, 22.ХІ 1958, 1).

3. Покривало або килим з такої тканини. Внизу під портретом на підвіконні, застеленому картатою плахтою, розкладено книжки (Головко, II, 1957, 450); Біля стіни стояло ліжко.., над ліжком на стіні барвиста плахта (Бойч., Молодість, 1949, 285); * У порівн. Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, — навкруги розляглись (Л. Укр., І, 1951, 14); Котились густі клуби пилу, осідаючи сірою плахтою по снігу (Фр., III, 1950, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 571.

Плахта, ти, ж.

1) Женская одежда вмѣсто юбки: кусокъ толстой шерстяной ткани, спеціально для этого изготовляемый, въ видѣ длиннаго четвероугольника (ширина до 3/4 арш., длина до 2 1/2 арш.) сшивается до половины съ другимъ такимъ же кускомъ; на половинѣ плахта перегибается и оборачивается вокругъ таліи. Четвертая часть плахти (половина четвероугольника) наз. гривка, сшитая половина наз. станок, несшитыя гривки — крила. Вас. 169 — 170. Въ черниг. у. крила называются кри́си. Чуб. VII. 428. КС. 1893. V. 282. КС. 1889. V. Сумцовъ, № 21 — 22.

2) То-же, что и полотнянка, но длинная и безъ таліи. Гол. Од. 44.

3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются лемчанки. Гол. Од. 76.

4) Простыня. Угор. Ум. Пля́хі(о)тка. Г. Барв. 227. Плахотка-червчаточка. Шевч. 375.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 192.

пла́хта = плахти́на (зменшено-пестливі — плахі(о́)тка, пла́хточка) — старовинний розпашний жі­ночий одяг на зразок спідниці, зроблений із двох зшитих до по­ловини полотнищ перев. міцної вовняної картатої тканини; був характерним святечним убранням сільських жінок, бо шився з домо­тканої тканини; плахта іноді до­датково розшивалася шовком; по­верх неї одягали ще попередницю (фартух), вигаптувану різнобарв­ними візерунками; була обов’язко­вим елементом посагу молодої; символ жіночої зверхності у родинному житті, наприклад, у вира­зі «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Продай, милий, дві телич­ки, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 457.