ПЛАТОНІ́ЧНО. Присл. до платоні́чний 2. На сцені підстаркуватий начальник будівництва платонічно закохувався в молоду дівчину (Собко, Нам спокій.., 1959, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 569.