ПЛАТОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до платонізму (у 1 знач.).

2. Який грунтується на чисто духовному потягу, без будь-якої чуттєвості. Я за тебе, Зоє, рад і вмерти, І любов у мене платонічна (Крим., Вибр., 1965, 62); * Образно. До неї ж [математики] він, здається, має скоріш якусь платонічну любов, а не реальну (Л. Укр., V, 1956, 32).

3. перен. Відірваний від практичних цілей; абстрактний. Платонічний інтерес.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 569.