ПЛАСТУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пласту́н. Повзти було важко й незручно, але Колос радів, що попереду просувається бувалий солдат, мимоволі показуючи йому спритне пластунське ремесло (Кучер, Чорноморці, 1956, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 567.

Пластунський, а, е. Принадлежащій пластуну. Пластунські курені. О. 1862. II. Кух. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 192.