ПЛАНОВИ́К, а́, ч. Фахівець із складання виробничих планів. Іван Іванович був за професією плановиком, а за покликанням — рибалкою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 41); // Працівник планового відділу установи, організації. — Плановики наші теж по-бойовому мотаються, як на фронті.. Зверх плану вже є п’ять тонн (Хижняк, Невгамовна, 1961, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 562.