ПЛАНЕ́Р, а, ч. Безмоторний літальний апарат, який використовує в польоті надану йому початкову швидкість і висхідні потоки повітря. Спочатку ми робитимемо літаючі моделі аеропланів, а потім… потім ми спробуємо взятися за справжній планер (Донч., І, 1956, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 561.