ПЛАЙ, ю, ч., діал. Стежка в горах. Юра йшов довгий час верхом, плаєм, лишаючи село по лівій руці (Фр., IV, 1950, 413); [Юрасик:] І знов стежки розбіглися в два боки. Гірські плаї, неначе ті потоки, Розходяться галузками щомиті (Воронько, Казка.., 1957, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 558.

Плай, плая, м.

1) Горная тропинка. Шух. І. 76. Вх. Зн. 49. Ковала мі зазуленька на плуг, на плаї. Гол. І. 176.

2) Рядъ. Вх. Зн. 49. Ум. Плаїчок. Шух. І. 39, 76. Ід бичок у плаїчок. Шух. І. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 191.

плай — народна назва гірської стежки в Карпатах. А вівчар жене отару маєм, тьохнув пісню соловей за гаєм (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 457.