ПЛАВУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. плаву́чий 2. Велика плавучість ікри [кефалі] вказувала також на те, що нерест цих риб повинен відбуватися у відкритому морі (Допов. АН, І, 1961, 108); Плавучість судна.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 557.