ПЛАВКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний плавитися, розтоплюватися. Величезними ковшами подають роз’ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун — сировину (Кач., II, 1958, 95); // Який легко (при невисокій температурі) плавиться. При перегорянні плавкого запобіжника його необхідно замінити новим (Автомоб., 1957, 238).
2. Рівний, без різких переходів, нешвидкий; плавний (про рухи, звуки, мову і т. ін.). Її чудове лице, чудові очі, плавкі й жваві танці, — все те так вразило і дівчат і хлопців, що вони тільки дивились на неї (Н.-Лев., II, 1956, 115); Ця офіціантка.. тільки й скрашує цей похмурий заклад своїми плавкими рухами та.. до всього привітною усмішкою (Гончар, Тронка, 1963, 126); // Без крутих вигинів, зламів (про лінії, дорогу і т. ін.). Від шахтного ствола хід плавким поворотом виводив до готового тунелю (Хор., Місто.., 1962, 7).
3. розм. Те саме, що гла́дкий; рівний (про поверхню). У панів усе плавке, за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке (Сл. Гр.); На зуб клала [Саня] плавку зернинку льону й жувала (Ле, Мої листи, 1945, 21).
4. рідко. Здатний добре, легко плавати або ковзати. Плавкий човен; Плавкі сани.
5. розм. Те саме, що багни́стий 1; грузький. Стелилися густі осінні тумани,.. новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (Горд., Чужу ниву.., 1947, 141).
6. розм. Дуже швидкий, стрімливий. [Русалка:] Кохання — як вода, — плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить (Л. Укр., III, 1952, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 556.