ПЛАВЕ́ЦЬ 1, вця́, ч.
1. Той, хто пливе. Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (Фр., XIII, 1954, 236); // Той, хто вміє плавати. Виявилось також, що й плавець з неї добрий, і не боїться вона ні глибини, ні хвиль, навіть у бурю на Дніпрі (Смолич, Мир.., 1958, 35); // Про тварину, що вміє плавати, про рибу. Тріска́ — прекрасний плавець. Вона.. легко знаходить місця, багаті на корм (Наука.., 2, 1958, 17); // Спортсмен, що займається плаванням. Спортивні товариства після довгої зимової перерви і плавання в басейні випустили своїх плавців на воду (Собко, Стадіон, 1954, 342).
2. рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін. Не видасться дивом кінець плавця і човна, а все це зробила співом своїм Лорелей чарівна (Перв., Нова лірика, 1937, 217).
ПЛАВЕ́ЦЬ2, вця́, ч. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин. Цілими стадами плавали звільна великі клені, полискуючи до сонця своєю срібною лускою і легко порушуючи червоними, мов кров, плавцями (Фр., VI, 1951, 309); Рухається кит насамперед за допомогою хвоста. Він дуже розвинений, на кінці має дволопатевий горизонтальний плавець (Знання.., 1, 1970, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 555.