ПИЯ́ТИКА, и, ж., розм.

1. Гулянка, вечеря, обід і т. ін. з надмірним вживанням спиртних напоїв. З-за великої печі.. висунулася бліда, скулена постать, що сиділа там уже кілька хвиль, всунувшися до шинку затильними дверми з сіней і не спостережена ніким серед гамору і пиятики (Фр., І, 1955, 85); До ранку тривала пиятика й танці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 564).

2. Те саме, що пия́цтво. — Не зле? Пиятика, картярство.. — се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (Коб., І, 1956, 78); — Хороша тема… Актуальна... — сказав редактор. — Нам ця тема підходить. Пиятика — велике зло (Ковінька, Кутя.., 1960, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 376.