ПИХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до пхну́ти. Та як пихоне [дівчина] його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Мирний, І, 1949, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 371.