ПИХА́, и́, ж.
1. Надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство. — Е, — подумав дід, — яка пиха! Зневажає залицяння такого козака! (Стор., І, 1957, 82); [Таня:] Хто він такий — не знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (Вас., III, 1960, 130); // Надмірна впевненість у своїх силах, здібностях, можливостях; самовпевненість. [Назар Петрович:] Сьогодні директор привселюдно сказав: покладаюся на тебе, Назаре, як на кам’яну скелю. Бери владу до рук і керуй. Що ж, і покеруємо. [Марія Романівна:] І звідки в тебе ці дурощі, ця пиха? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 62); — Нічого, Вовочко, — втішила Юля, — медаль розвинула б у тебе пиху, а так ти, скромний живописець, намалюєш за літо хорошу картину (Донч., V, 1957, 571); // Вразливе відношення до думки про свою особу і ставлення до себе навколишніх; самолюбство. Такі почесні запросини приємно полоскотали його пиху (Коцюб., І, 1955, 167); Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата.. Не так на те Явдоха глянула: не так воно вразило її горду пиху (Мирний, І, 1949, 357); // Зовнішній вияв зверхності, погорди, бундючності. Замість ситого задоволення і напускної пихи на обличчі осів новий вираз — поваги і зваги (Коцюб., І, 1955, 254); Директор обурився, де й ділася його пиха і ввічливість (Бурл., Напередодні, 1956, 363); // Далеке від правди чванливе вихваляння. Говоримо ми це без ніякої пихи, говоримо ми це із скромністю, властивістю, як ви знаєте, притаманною кожному справжньому мисливцеві (Вишня, II, 1956, 180); Будинок просторий.. Крім того, без пихи кажучи, через те, що стільки років займали цей будинок Річинські, він набув популярності (Вільде, Сестри.., 1958, 503).
2. Надмірність у багатстві, оздобах, прикрасах, вигодах і т. ін.; розкіш. Пригадалися приязні речі, пуста розмова.., — розкіш, пиха, вбожество (Вовчок, І, 1955, 379); Середина багатої хати з закидом на пиху; багато образів олеографій і дешевих малюнків (Кроп., IV, 1959, 189); // Побудована на зовнішніх ефектах урочистість, помпезність. Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин; Несли подарки пред собою (Котл., І, 1952, 172); За три копи звінчав [піп] у будень, Без пихи, так, як довелось (Шевч., II, 1963, 269).
3. заст. Те саме, що го́рдість. Втішалася обрана богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Л. Укр., І, 1951, 419); // Предмет гордості, те, чим можна пишатися. Навіщо їй ті розкішні довгі коси, пиха й гордість дівоча, миті, чесані й плекані з таємничими дівочими надіями (Коцюб., І, 1955, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 370.