ПИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. пи́ти 1. Пішло потім монотонне життя на водах; пиття вод рано й вечір з музиками в додаток (Н.-Лев., II, 1956, 393); Матроси заходилися копати колодязі, але вода на обох островах була гірко-солоною, непридатною для пиття (Тулуб, В степу.., 1964, 395); Він ходив якийсь сам не свій, стратив охоту до пиття (Фр., І, 1955, 95).
2. Те саме, що питво́ 1. Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви, І котилось щодень безтурботне життя На могилах дідівської слави (Граб., І, 1959, 172); [Бабуся:] Уже ніхто не повернувсь додому. У їжі тій, в питті був сонний трунок (Воронько, Казка.., 1957, 14); [Дмитро (обнімає Катрю):] Дитино моя, надіє моя!.. Чи тебе чарами приворожено, чи тобі пиття дадено? .. Задля кого ти мене сиротою кидаєш? (Стар., Вибр., 1959, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 370.