ПИТЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до питлюва́ти; // у знач. прикм. Зате ж і Борух не знав міри своїм витребенькам, де було шиє. Давай йому і нового горшка, і свіжих яєць, і меду, і коржів з питльованого борошна (Н.-Лев., І, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 369.

Питльований, а, е. Крупичатый. Закусує питльованим калачем. Грин. III. 349. Давай йому… коржів з питльованого борошна. Левиц. І. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 155.