Про УКРЛІТ.ORG

письменство

ПИСЬМЕ́НСТВО, а, с.

1. Те саме, що письме́нництво. Петро Антонович, хоч сам ніколи й не займався письменством, любив літературу з дитинства (М. Ол., Леся, 1960, 11); Комуністична ідейність, активна участь письменників у житті — участь, яка так прекрасно виявилася особливо в дні Великої Вітчизняної війни, — от риси нашого письменства, які характеризують його в першу чергу (Рильський, III, 1956, 373).

Кра́сне письме́нство див. кра́сний.

2. заст. Те саме, що письме́нність 1. [Xрапко (кладучи перо):] Х-ху! уморився!.. Ні, не далось мені це письменство, та й годі! Що я тут написав, а от аж пальців не розведу — натрудив руку (Мирний, V, 1955, 121); Він помилився на зятеві: він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остапові, тільки письменства й не ставало! (Гр., II, 1963, 347).

3. Те саме, що писе́мність 1. Письменство виникло у слов’ян ще до прийняття християнства (Іст. СРСР, І, 1956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 365.

Письменство, ва, с.

1) Грамота; грамотность. Сина звеліла письменства вчити. Г. Барв. 187. Сами з себе письменства повчились. Екатер. у.

2) Письменность.

3) Ученость, знаніе. Шануючи ваше письменство і розум. Котл. Н. П. 341.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 154.

вгору