ПИ́СКНЯВА, ПИ́СНЯВА, и, ж., діал. Писк. Сьомачок Вітя, що лежав зо два місяці мовчки у теплих подушках, хоч і озвався саме у той день, коли йому впадало вродитись, але то був не дитячий крик, а швидше мишача пискнява (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 363.

Пискнява, ви, ж. Пискъ, пискотня. Оце пацюки підняли пискняву. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 154.