ПИСЕ́ЦЬ, сця́, ч.

1. іст. У давній Русі — переписувач і упорядник рукописних книг.

2. заст. Писар (у 2 знач.). Тільки розвиднілось, до лодій [човнів] прийшли цареві мужі: в темних одежах, ..з тлумачами й писцями (Скл., Святослав, 1959, 138); * У порівн. Прилабузнивсь [Вулкан] до Киприди, Як до просителя писець (Котл., І, 1952, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 362.