ПИСАРЧА́, а́ти, с., розм. Молодий, початкуючий писар. Писарчата узяли та й списали таку бумагу, щоб суддеві у ченці постригтись, а його жінку віддати заміж за пана обозного (Кв.-Осн., II, 1956, 179); У волості служило писарча, що доводилось якимсь родичем Зінькові і зазнало колись од його.. доброї запомоги (Гр., II, 1963, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 361.