ПИ́САРКА, и, ж., розм. Дружина писаря. Побігла [мати] до сусід, і до кумів, і до атаманихи, і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129); — Ну, а отой ваш бриль, як решето — хто одніс до писарки переховати, поки я тут? — встромив на Настю гострі очі інспектор (Вас., І, 1959, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 360.