ПИСАНИ́НА, и, ж.

1. розм. Те саме, що писа́ння 1. — Чого так рано? — зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Тют., Вир, 1964, 305); — Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!.. Не до писанини було!.. (Гончар, III, 1959, 205); Цілу ніч писав Харитон. А вранці передав свою писанину кореспондентам (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 151); // Складання, ведення ділових паперів, звичайно непотрібних або багатослівних. Вони [парткоми] звільнили працівників свого апарату.. від непотрібної писанини і перенесли центр всієї партійної роботи безпосередньо в колгоспні і радгоспні партійні організації (Ком. Укр., 5, 1960, 50); Канцелярська писанина.

2. зневажл. Що-небудь написане невправно, незграбно. Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 108); // Малозначний або невдало складений писаний, друкований текст. Винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат.. Русевич голосно розреготався: не так уже й важко збагнути, де лежать причини, що породили оцю безглузду писанину (Шовк., Інженери, 1956, 169); // Слабкий художньо або ідейно шкідливий літературний твір. — Що це за писанина? Чи не вважаєте ви себе класиком літератури? (Ле, В снопі.., 1960, 365); Активну боротьбу проти аполітизму і націоналізму, проти розтлінної писанини в українській літературі в 20-х роках здійснювали члени літературних об’єднань «Плуг», «Гарт» (Рад. літ-во, 3, 1958, 8); Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини.., то все-таки можемо з них [віршів] вичитати, що віра автора в народ.. не була у нього вироблена життям,.. її дала йому доля (Фр., XVI, 1955, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 359.