ПИСА́К, а́, ч. Металевий інструмент, яким користуються для розписування дерев’яних і керамічних виробів. Для розпису дерев’яних виробів художнім випалюванням.. використовувалися.. саморобні металеві писаки, які нагрівали у вогні (Нар. тв. та етн., 2, 1970, 82); Посуд сохне кілька годин, згодом на ньому рисується орнамент: «пишеться» писаком — негострим цвяхом, закріпленим у дерев’яній ручці (Гуцульська кераміка, 1956, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 358.

Писак, ка, м.

1) = Писака. Мудрий писак і пером так не може списати. КС. 1882. IX. 568.

2) Родъ рѣзца, долотца, стамески, употребляемый для вырѣзыванія орнаментовъ на деревѣ (на ступицахъ колесъ) или металлѣ (въ курительныхъ трубкахъ). Вас. 147, 149.

2) Родъ желѣзной печати съ орнаментомъ: раскаливъ её, бочаръ выжигаетъ орнаментъ на своихъ издѣліяхъ. Шух. I. 252.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 152.