пироги́ (одн. ч. пирі́г, зменшені — пиріжо́к, пиріже́чок) —

1) печений виріб із тіста з начинкою; як і ва­реники, були окрасою стола, тому жартували: «Аби були пиріжки, то найдуться і дружки»; символізує гостинність, святковість, тому ка­жуть: «Красна ріка берегами, а обід пирогами», «Славна хата не вуглами, а пирогами»; «Віншую, віншую, бо пироги чую!»; як сим­вол достатку пироги згадували в сутужні дні: «Минулися тії роки, що розпирали пироги боки». Ой, позвала дівчинонька козаченька в гості. Поставила козаченьку пиріг на тарілці (пісня); Хай же там гу­ляють, А нам на крилечко Вишлють з челядинцем Та по пиріжечку (Я. Щоголев); у сполученні: на пи­роги́ — в гості;

2) ужиткова назва вареників. Із сиром пироги (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 450.