ПИНДЮ́ЧЛИВО, розм. Присл. до пиндю́чливий. Екіпажі всуціль з офіцерів, одягнуті в хромове, тримаються самовпевнено, пиндючливо (Гончар, Таврія.., 1957, 657).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 355.