ПИ́ЛЬЩИК¹, а, ч. Те саме, що пиля́р. Прибіг він до пильщиків, що близько дерева пиляли (Чуб., І, 1872, 51); На високих березових козлах загойдалися пильщики, розрізуючи дві грубезні колоди (Кучер, Прощай.., 1957, 234).

ПИ́ЛЬЩИК², а, ч. Комаха родини перетинчастокрилих, звичайно шкідлива для рослин. Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи, 1950, 54); Яблуневий пильщик.. пошкоджує зав’язь плодів яблуні і викликає їх осипання (Сад. і ягідн., 1957, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 355.