ПИЛЬНЕ́СЕНЬКО, присл. Зменш.-пестл. до пи́льно. Стало сонечко. Прижмурює Ясні віченьки пильнесенько (Черн., Поезії, 1959, 401); — Справник і досі сидить у Кривчуках.. — Піймає! Піймає! — метушиться тітка. — Пильнесенько, мабуть, шукає? (Вовчок, VI, 1956, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 354.