ПИЛОРА́МА, и, ж. Пристрій з електромотором для розпилювання колод на дошки. Високо вищала пилорама, похропували рубанки й фуганки, тюкали сокири й молотки (Смолич, День.., 1950, 123); [Марія:] Освітили село, молотьбу електрифікували, пустили пилораму (Лев., Марія, 1953, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 353.