ПИЛОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пил 1. Організм людини в певній мірі захищений від проникнення в нього пилових часточок: більша частина їх затримується у верхніх дихальних шляхах (Метод. викл. анат.., 1955, 122); // Який складається з пилу, має вигляд пилу; до складу якого входить пил. Вітри розвіюють піски, а на суглинистих грунтах викликають пилові (чорні) бурі (Наука.., 8, 1959, 28); Пилові відкладення; // Який спричиняється пилом. Сухе прибирання приміщень призводить до розсіювання осілого пилу, збільшення кількості мікробів у повітрі і поширення пилових інфекцій (Метод. викл. анат.., 1955, 122); // Признач. для вловлювання пилу. Чи бачили ви, як на фабриці [агломераційній] видаляють пил з так званих пилових мішків? (Наука.., 6, 1960,13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 352.