ПЕЧІ́НКОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до печі́нка. Печінкова клітина, розмножуючись, може дати тільки подібну до себе за формою і фізіологічним значенням печінкову клітину (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 182); // Який здійснюється печінкою. Редукція печінкового кровотворення починається з першого дня життя новонародженої тварини і закінчується до сьомого дня (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 83); // Вигот. з печінки. Печінковий паштет.

2. Власт. хворому на печінку. Бліде, з жовтими печінковими плямами обличчя Доцьки здається ще мізернішим від великої, по-молодицьки пов’язаної, чорної, у червоні косиці, хустки (Вільде, Сестри.., 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 348.