ПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, недок., перех., заст. Ставити печатку на чому-небудь. Наймичка печатала проскури (Н.-Лев., II, 1956, 335); [Рябина:] Та коли я його печатав, то най покаже тоту [ту] печать! (Фр., IX, 1952, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 346.

Печатати, таю, єш, гл.

1) Прикладывать печать.

2) — труну. Закрывать, закрыть для погребенія гробъ. См. Запечатувати 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 149.