ПЕ́ТРАТИ, аю, аєш, недок.

1. у чому і без додатка, розм. Розумітися на чомусь. — Чим же ти їх [коней] виліковуєш? — зацікавлюється батюшка, який сам трохи петрає в зіллі (Стельмах, І, 1962, 189).

2. перев. із запереч. не, зневажл. Те саме, що розумі́ти 1. — Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (Кучер, Трудна любов, 1960, 295); Це лише його розумна пара [жінка], мов пеньок, нічого не петрає (Стельмах, І, 1962, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 345.