ПЕ́СТІ́ННЯ, я, с., діал. Пещення. Мати почала його вговоряти.., а де слів не вистачало, то вона.. пестінням наділяла (Вовчок, І, 1955, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 342.

Пестіння, ня, с. Ласки, нѣжности. Теодозя знов пригорнула її до себе і поцілувала. Гані так стало гидко те лукаве пестіння, що вона відсунулась трохи од неї до вікна. Левиц. І. 482.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 148.