ПЕ́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пе́стувати. Давні-давні дитячі літа!..Материне пестування й любов, піклування батькове,.. дитячі забавки, радощі й горе — все докупи злилося, поперепліталося (Гр., І, 1963, 291); Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає.. Ну, звичайне, як дитина Пестує старого. А старому не до того, іншого якогось, Гріховного пестування Старе тіло просить!.. (Шевч., II, 1953, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 342.