ПЕСТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пестли́вий. Вона не знала жалування, того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати, як погладе дитину по голівці (Гр., Без хліба, 1958, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 341.

Пестивий, а, е. Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 148.