ПЕРІ́СТИЙ, а, е.
1. З плямами іншого кольору (про масть тварин). Пропало троє коней перістих (Н.-Лев., І, 1956, 58); Мотря.. показала Насті своє хазяйство. Опріч рябої корови, було ще два перістих підсвинка та одинадцятеро зозулястих курей (Коцюб., І, 1955, 58); Перістих гудив Лев овець (Воскр., Цілком.., 1947, 110).
2. Який має неоднорідне забарвлення; смугастий, строкатий. Ой ти гарбуз, ти перістий! Із чим тебе будем їсти? (Сл. Гр.); Чи там червона матерія, чи чорна, чи періста — мій боже, люди.. не будуть дбати про такі дрібниці! (Фр., III, 1950, 258); // перен. Неоднорідний. Перістий натовп селян, звиклих до праці, покірно й разом нахилився, і важко загупала мокра з великих лопат земля (Епік, Тв., 1958, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 327.