ПЕ́РСТЕНЬ, пе́рсня і рідко пе́рстеня, ч.

1. Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, обручка. Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні намиста (Кв.-Осн., II, 1956, 439); На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими блискучими камінцями (Н.-Лев., II, 1956, 207); Вона висунула шухляду, взяла маленьку коробочку і дістала з неї перстень (Жур., Вечір.., 1958, 237); // Шлюбна обручка. Оженився б на тобі, так на руці перстень (Номис, 1864, № 5452); * У порівн. Цей смуток ваш і сльози ці — Як чайки дві на океані, Як перстень шлюбний на руці (Олесь, Вибр., 1958, 345).

2. перен., діал. Коло, кільце. Він.. дивується, відки береться та мазь, що розливається по воді широкими перстенями і грає всіма барвами веселки (Фр., VIII, 1952, 351); Люди темним перснем скупчились навколо нього [Горицвіта] і Сафрона, який шанобливо підніс до самих вусів газету (Стельмах, II, 1962, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 333.

Перстень, перстінь, теня и рсня, м.

1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск.

2) Часть косы. См. Коса 1. Шух. І. 169. Ум. Перстеник, персте́ничок, персте́нчик, перстенець, перстінець. О. 1862. IV. 34, перстінок. АД. І. 43, перстник, перстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 147.

пе́рстень (зменшені, народнопо­етичні — перстене́ць, персте́ник) — кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене ка­менем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, також шлюбна обручка; здавна служить оберегом, тому кажуть: «Нема ні хліба, ні муці, був би перстень на руці»; використовували у ворожін­нях, у шкідливій магії. Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні на­миста (Г. Квітка-Основ’яненко); Оженився б на тобі, так на руці перстень (М. Номис — але одру­жений); Було в мене два перстени­ки, А третя каблучка (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 444.