ПЕРСТЕ́НИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́рстень. Було в мене два перстеники, А третя каблучка (Укр.. лір. пісні, 1958, 261); На пальці блищав золотий перстеник (Н.-Лев., І, 1956, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 333.

Перстеник, ка, м. Ум. отъ перстінь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 147.