ПЕРСТЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до пе́рстень. — Розкажи, — сміється Ганна Федорівна. — Я ж бачу новий перстенець (Вовчок, Вибр., 1937, 117); Він має перстенець, який йому подарувала мати після закінчення гімназії (Гжицький, У світ.., 1960, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 333.