Про УКРЛІТ.ORG

персона

ПЕРСО́НА, и, ж.

1. уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. Начальник тилів армії Кушкін не раз виявляв симпатію до скромної персони Сидорчука (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 144); До Бреста збирався виїздити і Ян Замойський. Як персону світську, його не запрошували на собор (Ле, Наливайко, 1957, 432); // Поважна, знатна особа. Сказала раз свиня собі: — Ну, чим я не персона? (Тич., II, 1947, 152); [Рая:] А що він за така персона? Чому його не зачіпати? (Собко, П’єси, 1958, 279).

Ва́ша (твоя́ і т. ін.) персо́на, заст., ірон. — ви, ти і т. ін. [Халява:] Даби персоні вашій догодити, Все мусимо найщирше учинити (Кроп., V, 1959, 270); — Та ми ж з персоною твоєю Троянський ввесь возили род (Котл., І, 1952, 253); Вла́сною персо́ною — сам (сама) особисто. Шляхом котив фаетон. Лукія злякалась. Чи не молодий граф власною персоною виїхав наздоганяти втікачку? (Донч., III, 1956, 72); — А Маковей… ось він власною персоною! (Гончар, III, 1959, 214); Персо́на гра́та: а) (дипл.) особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника в якій-небудь державі схвалюється урядом цієї держави; б) (заст.) взагалі особа, до якої ставляться прихильно. Отець Аркадій був тоді на вершині свого життєвого розмаху, був «персоною грата» як для комісара поліції, так і для єпископа греко-католицької церкви (Вільде, Сестри.., 1958, 508).

2. Одна людина, їдець (за столом під час обіду, вечері і т. ін.). Стіл був накритий на дев’ять персон (Коцюб., II, 1955, 385); Осторонь на столі стоїть на декілька персон непочата вечеря (Вас., III, 1960, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 331.

вгору