ПЕРПЕНДИКУЛЯ́Р, а, ч. Пряма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом. З усякої точки, яка лежить поза прямою, можна опустити на цю пряму перпендикуляр і тільки один (Геом., І, 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 330.