ПЕРИФЕРІ́Я, ї, ж.

1. Частина країни, міста, села і т. ін., віддалена від центру. Традиція гастролей окремих досвідчених майстрів на периферії.. повинна бути запроваджена в життя (З глибин душі, 1959, 146); Ото, здається, пройшли робітники залізничних майстерень… А це, видно, приїжджі з периферії райкомівці та голови колгоспів… (Гончар, IV, 1960, 32); // розм. Установи, організації, що діють в сільській місцевості, далеко від центру. Фестиваль стає святом радянської багатонаціональної кінематографії. Він засвідчує відсутність кіномистецької периферії (Літ. Укр., 24.V 1966, 1).

2. спец. Зовнішня, віддалена від центральної частина чого-небудь. Треба обтирати шкіру двічі на день в окружності фурункулів горілкою або спиртом (від периферії до центру) (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 325.